З кожним днем наше життя все тісніше й тісніше переплітається з мережею Інтернет. Лишаються одиниці «принципових», які, скоріше за все, з власних переконань не створюють облікові записи, електронні гаманці, пошти та профілі в соціальних мережах. Всі ж інші вже частково або з головою занурились у цифровий світ. Наразі ми цілком усвідомили, наскільки Інтернет проник у наше життя, а от наскільки ми заглибилися в Інтернет, залишається відкритим питанням. Дуже важко пояснити людині, що практично все, що в неї є в мережі, знаходиться в її користуванні, однак майже нічого їй не належить.
До сих пор точатся дискуссии по поводу того, являются ли виртуальные объекты имуществом. Учитывая международную практику, можно с уверенностью утверждать, что ряд таких государств, как Южная Корея, Китай, Тайвань уже изрядно поработали над данным вопросом и заложили правовой фундамент для всех последующих трудов в этом направлении. Скорее всего, данная ситуация связана с тем, что указанные страны на пару шагов впереди в плане технологического развития и виртуализации общества. Здоровая конкуренция – всегда хороша, и её наличие свидетельствует о том, что есть к чему стремиться. Еще в далеком 2001-м году Министерство Юстиции Тайваня своим постановлением признало, что виртуальные объекты являются имуществом, которое может быть отчуждено и/или передано кому-либо. Действия, которые предпринимаются относительно вышеупомянутых объектов, стоит расценивать как совершенные с обычной собственностью.
Одним з важливих аспектів функціонування мережі Інтернет є адресація між її різними структурними елементами, що здійснюється, серед іншого, за допомогою гіперпосилань. Використання гіперпосилань є одним з основних проявів активності в мережі Інтернет. Гіперпосилання слугують своєрідним вказівником між різноманітними елементами (веб-сайтами, файлами, серверами тощо), без яких функціонування мережі Інтернет практично неможливе.
12-13 вересня відбулась ІІ Всеукраїнська школа з ІТ-права та Інтернет-права! Інтернет-право UA вітає Лігу студентів Асоціації правників України із чудовим продовженням цікавого освітнього проекту та пропонує переглянути презентацію одного із спікерів – нашого постійного гостя як подкастів, так і online-заходів, Костянтин Зерова на тему “Поняття доменних імен та доменних спорів”.
Авторське право, як і право інтелектуальної власності в цілому, з огляду на завдання, які воно вирішує, має виключний характер і розглядається як сукупність немайнових (особистих) та майнових прав автора, що надаються йому законом, оголосити себе автором твору: доводити його до відома публіки, відтворювати та розповсюджувати або використовувати його будь-якими іншими способами і засобами, а також дозволяти іншим особам використовувати твір певними способами.
Чи знаєте ви як захищати авторське право на об’єкти, розміщені в соціальних мережах? А взагалі… це можливо?
Про це та багато чого іншого слухайте в нашому новому подкасті! У цьому випуску ви дізнаєтесь про історію становлення соціальних мереж, окремі технічні особливості певних процесів, юридичну природу таких правовідносин, їх склад та характеристику. Ознайомитесь із окремими аспектами функціонування соціальних мереж у сфері захисту авторського права.
Також, в рамках подкасту, ви почуєте про:
вибір права, що підлягає застосуванню до змісту зазначених правових відносин (звісно, мається на увазі випадки, коли наявний іноземний елемент);
арбітражні застереження у “правилах користування сайтом”;
особливості міжнародної підсудності у справах щодо захисту ПІВ на об’єкти авторського права, що розміщені в мережі Інтернет (в т.ч. з прикладами іноземного правоворядку: наприклад, принцип персональної юрисдикції, тест мінімальних контактів, принцип ціленаправленого підпорядкування (США), імперативні варіанти підсудності в певному суді (Московський міський суд. ФЗ РФ № 187-ФЗ.
Нещодавно представники громадськості прийшли до висновку, що законопроект «Про захист авторських та суміжних прав в мережі Інтернет» не відповідає правовим умовам сьогодення і не охоплює всього спектру проблем, які виникають з порушеннями в Інтернеті. Було прийнято рішення створити ініціативну групу для опрацювання даного законопроекту. Основна мета — рівноправно налагодити відкриту співпрацю всіх сторін користувачів Інтернету. У проекті мають бути ввраховані і рекомендації експертів Європейського Союзу, і США, і положення Угоди про асоціацію та норми ЄС.
Незважаючи на детальне законодавче регулювання передачі прав на використання творів шляхом укладення «класичних» авторських договорів, все більшої популярності у світі набуває новітній спосіб, за допомогою якого відбувається розповсюдження об’єктів авторського права та суміжних прав у цифровому середовищі (у тому числі в мережі Інтернет), – вільні публічні ліцензії.
Веб-сайт є новітнім об’єктом не тільки в юридичному розумінні, а й у загальнотеоретичному, адже відкритий доступ до першого публічного веб-сайту датується 30 квітня 1993 року [1] (хоча в літературі справедливо зазначається, що ще в 1945 році Ванневар Буш (Vannevar Bush) запропонував ідеї індексації накопиченої людством інформації для її швидкого пошуку [2].
Закріплення відповідних положень щодо правової регламентації веб-сайту, доменного імені та інших категорій, що пов’язанні з використанням мережі Інтернет тільки починають формуватись у юридичній доктрині, практиці та законодавстві.
