Забезпечення права засуджених на доступ до мережі Інтернет
16 березня у першому читанні був прийнятий проект закону “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення виконання кримінальних покарань та реалізації прав засуджених” (реєстраційний номер 2490а). Відповідно до законопроекту, засудженим надається право користуватися Інтернетом виключно для перегляду інформації, висвітленої на веб-сайтах, під контролем адміністрації установи виконання покарань. Електронні поштові скриньки засудженими не створюються.
Також, законопроектом забороняється вносити будь-яку інформацію, в тому числі надсилати листи, коментарі, знаки, та реєструватися на веб-сайтах; формувати будь-які бази даних та накопичувальні диски, у тому числі віртуальні; відвідувати веб-сайти соціальних мереж, сайти, що пропагують жорстокість, насильство, еротичного або порнографічного змісту, переглядати сайти, які можуть негативно вплинути на психічний стан засудженого; грати в онлайн-ігри. Користування Інтернетом засуджені, відповідно до законопроекту, мають оплачувати з особистих коштів.
Важливо відзначити, що у пояснювальній записці не міститься пояснень щодо причин та необхідності внесення змін до існуючих законодавчих актів – відсутній аналіз поточної ситуації, а також немає посилань на міжнародні стандарти у цій сфері.
Авторами законодавчої ініціативи виступили Кабінет Міністрів України та Арсеній Петрович Яценюк. Профільний комітет – Комітет з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності, окрім цього, законопроект має бути розглянутий у комітеті з питань прав людини, а також у комітеті з питань європейської інтеграції. Комітет з питань свободи слова взагалі не розглядатиме цей проект закону.
Поточний стан забезпечення засудженим доступу до Інтернету
Відповідно до статті 107 Кримінально-виконавчого кодексу України, засуджені мають право у порядку, встановленому кодексом і нормативно-правовими актами Міністерства юстиції користуватись глобальною мережею Інтернет. Відповідно до статті 110 вище зазначеного кодексу, користування у глобальній мережі Інтернет оплачуються з особистих коштів засуджених.
Більше детально порядок забеспечення доступу до глобальної мережі Інтернет врегульовано у Правилах внутрішнього розпорядку установ виконання покарань, а також у Порядку організації надання засудженим доступу до глобальної мережі Інтернет, затверджених наказом Міністерства юстицій України № 2186/5 від 29.12.2014 та №1275/5 від 01.08.2014 відповідно.
Засудженим дозволено користуватись Інтренетом під контролем адміністрації. Для цього обладнуються комп’ютерні класи (місця), які розташовуються поза межами локальних дільниць відділень соціально-психологічної служби. У комп’ютерних класах (місцях) в обов’язковому порядку блокується доступ до послуг електронної пошти, соціальних мереж, а також сайтів, що пропагують жорстокість, насильство, еротичного або порнографічного змісту.
Користуватися глобальною мережею Інтернет засуджені можуть у вільний від роботи час та поза часом, передбаченим для приймання їжі та безперервного сну. Оплата послуг за користування глобальною мережею Інтернет здійснюється засудженими з особистих коштів.
Перелік веб-ресурсів, до яких надається доступ для користування засудженими установи (далі – перелік), затверджується комісією установи у складі начальника установи та керівників структурних підрозділів установи (далі – комісія установи). Перелік щокварталу переглядається та доповнюється за заявами засуджених.
Європейські підходи та міжнародні стандарти
Відповідно до Європейських пенітенціарних правил (Рекомендація № R (2006)2 Комітету Міністрів держав-учасниць обмеження, накладені на осіб, позбавлених волі, повинні бути мінімально необхідними та відповідати тій обґрунтованій меті, з якої вони накладалися.
Життя в місцях позбавлення волі повинно бути, наскільки це можливо, наближене до позитивних аспектів життя у суспільстві. Утримання під вартою має здійснюватися таким чином, щоб сприяти поверненню до суспільства осіб, позбавлених волі.
Ув’язненим необхідно дозволяти максимально часто спілкуватися поштою, по телефону або в інші способи спілкування зі своїми родинами, іншими особами та представниками зовнішніх організацій; необхідно дозволяти також відвідування ув’язнених зазначеними особами. Ув’язнені мусять мати можливість регулярно одержувати інформацію про суспільні події, отримуючи за передплатою або читаючи газети, періодичні видання, а також по радіо або телебаченн та інших засобах інформації.
У одному із своїх останніх рішень по статті 10 – Клада протии Естонії, Європейський суд по правам людини визнав, що відмова у наданні ув’язненому доступ до інтернет-сайтів, що містять правову інформацію порушила його право на отримання інформації.
Справа стосувалася скарги ув’язненого про відмову влади надати йому доступ до інтернет-сайтів, що містять правову інформацію, та знаходяться у віданні держави і Ради Європи. П. Калда, скаржився, зокрема, що заборона відповідно до естонських законів про доступ до цих конкретних веб-сайтів, порушує його право на отримання інформації через Інтернет і завадила йому провести юридичні досліджень для судових розглядів, у яких він брав участь.
Суд встановив, зокрема, що Договірні Держави не брали на себе зобов’язання надавати ув’язненим доступ до Інтернету. Проте, якщо держава бажає дозволити доступ ув’язнених, як це відбувається в Естонії, повинні бути вказані причини для відмови у доступі до певних сайтів. У конкретних обставинах справи п. Калда, причини, через які було обмежено доступ до Інтернет-сайтів, а саме наслідки для безпеки і витрати, не були достатніми, щоб виправдати втручання у його право на отримання інформації.
Важливо, що влада вже вжила заходи безпеки для використання ув’язненими мережі Інтернет через комп’ютери, спеціально призначені для цієї мети і під наглядом адміністрації місць відбування покарань, а також була зобов’язана покривати пов’язані з цим витрати.
Таким чином, можна прийти до висновку, що стандарти міжнародного права у сфері свободи слова і доступу до мережі Інтернет більш широкі, ніж в Україні. Відмова у доступі до певних сайтів для засуджених має ґрунтуватися на чітко визначених підставах для такої відмови – цілком доречно, якщо це буде заборона сайтів, що пропагують жорстокість, насильство, еротичного або порнографічного змісту, а також сайти, які можуть негативно вплинути на психічний стан засудженого. Водночас, засуджені повинні мати доступ до сайтів, на яких міститься інформація про суспільні події. Окрім цього, дискусійним залишається питання надання доступу засудженим до соціальних мереж та порядок їх використання, адже проблемним залишається визначення рівня ізоляції ув’язненого від суспільства, хоча європейські стандарти наголошують, що засудженим необхідно дозволити максимально часто спілкуватися поштою, по телефону або в інші способи спілкування зі своїми родинами, іншими особами.