Wiki Блоги

Соціальні мережі як об’єкт правового регулювання

Винахідник Всесвітньої мережі «Інтернет» Тімоті Бернерс-Лі у книзі «Заснування Павутини» зазначає: «Мережа – це більше соціальне, ніж технічне явище». Задумував я її для досягнення результату – допомогти людям працювати разом, – а не як технічну іграшку. Найзагальніша мета Мережі – підтримка і поліпшення нашого існування у світі, яке саме багато в чому є мережевим» [2, с. 107].

Протягом останній десяти років особливої популярності набувають «соціальні мережі». Соціальна мережа – це інтернет-сервіс, призначений одночасно для комунікації користувачів і для розміщення і поширення ними інформації [1, с. 236].

За даними дослідження CMeter, компанії TNS, за квітень 2016 р. найбільш популярними серед українських інтернет-користувачів залишаються соціальні мережі «Вконтакте» (vk.com), «Facebook» (facebook.com) [5]. Однак, соціальні мережі розвиваються настільки стрімко, що суспільство та держава не встигають визначитися з відповідними моральними, правовими та соціальними аспектами їх регулювання.

Згідно проведеного дослідження компанією Ipsos Mori (опитування ґрунтується на відповідях 1000 британців у віці від 16 до 64 року) на замовлення провідного видання Великобританії «The Guardian» у 2008 р., дев’ять з десяти осіб, вважають, що необхідне жорстке регулювання обігу інформації на веб-сайтах соціальних мереж. Дослідження показало, що більшість британців, вважають, що такі соціальні мережі як Facebook і MySpace, повинні підпадати під дію загальних правил, які б допомагали користувачам цих мереж скаржитися на нав’язливі матеріали, що розміщені на сайті.

У даний час кожна зі соціальних мереж керується виключно власними сформованими правилами. Проте, 89 % опитаних осіб, вважають, що повинні існувати загальноприйняті норми, для ефективного захисту інформації у цих базах даних [6].
Відсутність правого регулювання соціальних мереж в Україні, зумовило те, що вони відігравали одну з ключових ролей у розпалюванні ненависті та ескалації насильства. На самому початку російської операції було створено численні групи в соціальних мережах (передусім у «ВКонтакте»), присвячені ідеям Антимайдану в різних форматах. Спочатку значна кількість дописувачів мала «прописку» в російських містах, у лютому – березні 2014 року серед дописувачів з’явилося багато користувачів із Криму, що свідчить про активне залучення місцевого населення до інформаційної війни на боці Росії. Проте з березня кількість членів груп і дописувачів збільшилася за рахунок населення безпосередньо східних та південних областей, що стало наслідком ескалації напруженості та залучення до конфлікту більшої кількості людей.

У соціальних мережах поширюються великі обсяги недостовірної інформації: неперевірені «фотофакти», «відео очевидців», «коментарі учасників» тощо. Російські ЗМІ та проросійські громади в соціальних мережах маніпулюють інформацією, фотографіями і відео. Найчастіше вони беруть одіозні, криваві або емоційні знімки з інших країн і подій, видаючи їх за українські [3, с. 27-28].

Крім названої проблеми, існує чимало інших, які не мають конкретного правового вирішення. Серед таких проблем варто виділити:
– відсутність уніфікованих принципів правового регулювання відносин у соціальних мережах;
– захисту та відповідальності за порушення прав інтелектуальної власності у соціальних мережах;
– проблеми правового регулювання реклами, електронної комерції і використання товарних знаків у соціальних мережах;
– забезпечення інформаційної безпеки і захисту персональних даних користувачів соціальних мереж. Для прикладу, реєструючись у соціальній мережі «Вконтакте», адміністрація цього сайту, відповідно до «Правил захисту інформації про користувачів сайту vk.com», «діючи розумно і сумлінно, вважає, що користувач: усвідомлює, що інформація на даному сайті, що розміщається користувачем про себе, може ставати доступною для інших користувачів сайту і користувачів інтернету, може бути скопійована і поширена такими користувачами; усвідомлює, що деякі види інформації, передані ним іншим користувача, не можуть бути видалені самим користувачем» [4].

Вбачаю, що у даний час існує чимало прогалин і суперечностей, пов’язаних з правовим регулюванням відносин у соціальних мережах. Звичайно, певні норми міститься різних галузях права (в цивільному та кримінальному законодавстві, існує територіальний принцип, який поширює дію законів на всю територію України, і принцип громадянства, встановлює, зокрема, кримінальну відповідальність громадян України, які вчинили злочинне діяння за межами України). Проте, цих норм і принципів явно недостатньо для регулювання інформаційних процесів в соціальних мережах. Глобальних характер соціальних мереж, зумовлює необхідність вироблення єдиних уніфікованих інформаційних норм для врегулювання правових відносин у соціальних мережах.

Список використаних джерел

РАДЕЙКО РОМАН
асистент кафедри адміністративного та інформаційного права
Навчально-наукового інституту права та психології
Національного університету «Львівська політехніка»,
кандидат юридичних наук

Comments are closed.