Top Блоги

Фільтрація і блокування контенту в мережі Інтернет: досвід Китайської Народної Республіки

У 1994 році Інтернет офіційно почав функціонувати в Китайській Народній Республіці (далі – КНР), що дало можливість жителям цієї країни отримати платформу для спілкування і активізації торгівельної діяльності. На початку червня 2016 року в цій країні нараховувалося 710 мільйонів користувачів Інтернету, що на 21,32 мільйона більше в порівнянні з кінцем 2015 року. Рівень проникнення Інтернету досяг 51,7%, що на 1,3 відсотків більше, ніж у кінці 2015 року [5]. З одного боку, китайська влада використовує Інтернет в інтересах економічного і політичного розвитку, а з іншого – прагне усунути «розбіжності і нестабільність», створювані Інтернетом, шляхом запровадження «контрольовоної» Інтернет-свободи.

«Якщо ви відкриєте вікно для свіжого повітря, ви повинні очікувати, що влітають мухи», – це фраза Ден Сяопіна, в якій розкрито суть «проекту Золотий Щит», також відомого як «Великий брандмауер Китаю» (The Golden Shield Project) – система цензури і фільтрації Інтернету. Проект стартував  у 2003 р. та є системою серверів на інтернет-каналі між провайдерами і міжнародними мережами передачі інформації, що фільтрує інформацію.

За даними Грега Уолтона з Міжнародного центру з прав людини та демократичного розвитку, Китай реалізував найскладнішу фільтрацію інтернет-контенту, що здатна ефективно фільтрувати контент з використанням безлічі методів регулювання і технічного контролю (блокування IP-адрес і фільтрація контенту; фільтрація DNS і URL; скидання з’єднання тощо).

До сайтів, які підлягають фільтрації у Китаї належать такі, що:

  • створені забороненим групам у цій державі (waselpro.com, thecim.org) або сприяють обходу блокування сайтів (openvpn.net, strongvpn.com, purevpn.com);
  • пов’язані з «ворожими» іноземними урядами, засобами масової інформації та іншими організаціями (time.com, economist.com, bbc.co.uk);
  • пов’язані з релігійним і політичним контентом (waselpro.com), порнографічними матеріалами (drtuber.com, hardsextube.com) або сайти, які заоохочують злочинну діяльність;
  • сайти для блогів (urbansurvival.com, wretch.cc, fc2.com) [4].

Фільтрація також поширюється на «ключові слова», які можуть бути заблоковані під час запитів місцевих користувачів до іноземних пошукових систем, в той час як інші можуть бути занесені до чорного списку («демократія», «права людини», «диктатура», «пригнічення», «червоний терор», «Далай-лама») [2].

Окрему групу сайтів, які заблоковано урядом КНР складають соціальні мережі (Google Plus; Facebook; Twitter; Instagram). Політика уряду цієї держави щодо соціальних мереж полягає в блокуванні міжнародних сайтів і створенні виключно «китайських» цензурованих соціальних мереж. Коли в іншій частині земної кулі використовують Google, в Китаї функціонує Baidu (http://www.baidu.com/). Замість Twitter у них є Weibo (http://tw.weibo.com/). Замість Facebook є Renren (http://www.renren.com/). Замість Youtube у них є Youku (http://www.youku.com/) і Tudou (https://www.tudou.com/) (див. Таб 1).

Постачальники інтернет-послуг зобов’язані блокувати веб-сайти і видаляти контент відповідно до вказівок цензорів.

У червні 2016 р. заборона на незалежний збір або розповсюдження оригінальних новин була поширена на всі додатки для соціальних мереж, в той час як в липні 2016 р. пекінський підрозділ адміністрації КНР прийняв норми, що забороняють китайським інтернет-порталам створювати будь-які оригінальні новини, обмежуючи їх  контентом, наданим невеликою кількістю дозволених «офіційних» джерел. Керівництво сайтів новин повинно цілодобово відстежувати зміст заміток і статей, щоб не допустити фактичних, стилістичних та інших помилок.

У серпні 2016 р. Кіберпростір адміністрації КНР (Cyberspace of Administration of China) встановив нові жорсткі вимоги до цензури для інтернет-провайдерів, в тому числі запроваджено постійний моніторинг вмісту новин і персональну відповідальність головних редакторів сайтів за контент.

З метою посилення державного контролю над Інтернетом, у листопаді 2016 р. Всекитайськими зборами народних представників ухвалено новий закон «Про кібербезпеку». Згідно з цим законом, фізичні особи та організації Китаю не мають права «шкодити безпеці, честі та інтересам держави» в інтернеті. Також законом забороняється діяльність в інтернеті, спрямована на «повалення соціалістичної системи, розкол нації, підрив національної єдності, захист тероризму та екстремізму» [3].

Міжнародна правозахисна організація «Human Rights Watch» засудила новий закон про кібербезпеку через широке визначення діяльності, яка ним забороняється. «Інтернет в Китаї і так перебуває під сильною цензурою, йому потрібно більше свободи, а не навпаки», – зазначає директорка китайського офісу HRW Софі Річардсон. За її словами, не зважаючи на те, що новий закон викликав занепокоєння у правозахисників та представників бізнесу, китайська влада просунула обмежуючий закон без жодних суттєвих змін [1].

Отже, фільтрація і блокування сайтів в Інтернеті у КНР є одним з методів державного управління. У межах правової системи цієї східноазіатської держави, загрози «інформаційної безпеки» визначаються досить широко і «збереження суверенітету Інтернету» є головною метою. Цензура не обмежується блокуванням західних сайтів. Фільтрація поширюється на всі китайські сайти. Не зважаючи на те, що законодавство у сфері кібербезпеки має захищати свободу слова, конфіденційність та інші права людини, в КНР та ряді інших країн (Іран, Туркменістан, Північна Корея), головне значення має забезпечення безпеки інформаційної політики держави через тотальний контроль мережі Інтернет.

Список використаних джерел

РАДЕЙКО РОМАН
асистент кафедри адміністративного та інформаційного права
Навчально-наукового інституту права та психології
Національного університету «Львівська політехніка»,
кандидат юридичних наук

Напишіть відгук